Моя Житомирщина

Три роки тому наша держава пережила доленосний момент. Події, що відбувалися упродовж листопада 2013 – березня 2014 років називають по-різному: Євромайдан, Єврореволюція, Революція Гідності, революція європейського вибору. Дійсно, докорінні зміни відбулися в усіх  сегментах суспільства і, в першу чергу, на рівні масової свідомості. Та, головне те, що Майдан відкрив серця мільйонів жителів для нової України. І сьогодні українці відстоюють державність у неоголошеній війні з російським окупантом.

У ці дні ми багато згадуємо, аналізуємо, що сталося з Україною. Зіставляємо здобутки та втрати, пам’ятаємо загиблих та обіцянки політиків. Це наша історія, від якої немає вороття… Слово «Майдан» викликає у кожного з нас різні асоціації, і має свої символи.

МАЙДАН… ЯК ЦЕ БУЛО… КОРОТКО

 МАЙДАН НЕЗАЛЕЖНОСТІ – місце, куди 21 листопада 2013 року близько десятої вечора прийшли сотні молодих людей, аби висловити свій протест проти деградації України. Місце, від якого ще довго віятиме кров’ю і сльозами. Але він завжди буде місцем, котре об’єднало українців.

 НЕБЕСНА СОТНЯ – Люди, які не просто віддали життя за країну, але й стали надійними орієнтирами для нас, щоб не схибити в житті. Вони загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути українцем, і за свою Батьківщину. Героїчна сотня журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Янголами світла.

 ЙОЛКА (СПОРУДА) – каркас столичної новорічно-різдвяної ялинки, який 1 грудня 2013 року «прикрасили» прапорами України та ЄС, символами опозиційних партій, плакатами. Така «дизайнерська» конструкція простояла у Києві до 14 серпня 2014 року.

 НАРОДНІ ВІЧА – щонедільні зібрання по всіх містах України (і навіть за кордоном), на яких опозиційні лідери виголошували гучні промови, громадськість планувала подальші дії, на яких молились, співали і мріяли про нову Україну. Наймасштабніші з них називались Маршами мільйонів.

 ВОГОНЬ, ШИНИ, БАРИКАДИ – незамінні захисники майданівців-патріотів. Бочки, поблизу яких кукувались активісти, шукаючи тепло. Барикади і шини, що були, наче захисні щити для майданівців, творячи кордони для маленького демократичного, справедливого і доброго світу. Їх по черзі оберігали денні й нічні вартові.

 ЛЕНІНОПАД – хвиля демонтажів і пошкоджень пам’ятників Володимиру Леніну та іншим комуністичним, радянським політичним діячам 20 століття в Україні, який забезпечив очищення упродовж року території нашої держави приблизно від 500-ти неактуальних пам’ятників «вождя».

 КУЛЬТУРНИЙ МАЙДАН – європіаніно, концерти, зустрічі з митцями, співаками. За рік про Майдан сотворили десятки фільмів, книжок, написали сотні пісень, картин, тисячі віршів, й не лише українці, а й ті, кому за сотні, тисячі кілометрів боліла нелегка доля.

 НІЧНИЙ РЕФЛЕКС «ЯК ТАМ НА МАЙДАНІ?». Мабуть, відомий кожному з нас. Це той, що змушував не спати допізна, вставати посеред ночі, вмикати телевізор чи зазирати у нетрі Інтернету, аби перевірити, що там, на Майдані.

 ВОЛОНТЕРСТВО. ЗГУРТОВАНІСТЬ.  У той час кудись зникло характерне українцям «моя хата скраю». Кожен допомагав, чим міг: грошима, гарячим чаєм, теплим одягом, помешканням, усмішкою, теплотою серця… Із найперших днів грудня сотні простих людей стали волонтерами, працюючи на кухні, організовуючи забезпечення продуктами харчування протестувальників, роздаючи друковані листівки. Пізніше, коли ескалація конфлікту наростала, волонтери чистили сніг та зшкрябували лід із тротуарів, підвозили шини, збирали медикаменти та кошти на необхідні речі. У лютому, як того вимагала ситуація, волонтери організовували польові шпиталі, підшуковували житло та розселяли людей, надавали медичну та психологічну допомогу. Окремо займались організацією лікування поранених майданівців за кордоном. Організація та виконання такої колосальної стало зразком справжнього згуртування та самоорганізації українців у цей переломний і непростий час відстоювання власної гідності та незалежності.

Революція Гідності 2013-2014 років об’єднала під своїми корогвами исячі українців по всій землі. Якщо раніше Україна асоціювалась із салом та галушками, то нині з вільним і неподільним народом. Вся планета сьогодні промовляє: «СЛАВА УКРАЇНІ!» – «ГЕРОЯМ СЛАВА!»

Письменник Олександр Довженко казав про українців, споглядаючи на їхню багатовікову боротьбу, що «цей народ не просто так знищити. Так не підкорятися і так умирати, як умирають українці, можуть лише люди високої марки. Коли я дивлюсь на їхню смерть, я завжди тремчу од жаху…».

Українці – це справді особливий люд, гордий, незломний, як скеля, вільний і свободолюбивий, як сокіл. А починалося все з листопаду – прекрасної пори осіннього вальсу. Але для нас такий «вальс» видався занадто шаленим.

Складно зараз щось прогнозувати, але піднесення сили волі і міцність духу сьогоднішнього українця, повстанця, патріота – так просто не зламаєш. Бо наділені ми великим даром терпіння і оптимізму, віри в себе і свої сили, що його не переломить московська рука.

 ЗА НАМИ ПРАВДА, З НАМИ – БОГ і УКРАЇНА!