![27 27](http://chernyakhiv.org.ua/wp-content/gallery/chernyakhiv/thumbs/thumbs_dsc08319.jpg)
![31 31](http://chernyakhiv.org.ua/wp-content/gallery/chernyakhiv/thumbs/thumbs_dsc08407.jpg)
![img_6080 img_6080](http://chernyakhiv.org.ua/wp-content/gallery/peyzazhi/thumbs/thumbs_img_6080.jpg)
![20111012-dsc_2805-edit 20111012-dsc_2805-edit](http://chernyakhiv.org.ua/wp-content/gallery/peyzazhi/thumbs/thumbs_20111012-dsc_2805-edit.jpg)
Ці травневі дні завжди особливі для наших ветеранів. Вони вже немолоді, і кожне цвітіння садів зустрічають із мудрим оптимізмом. Сонячні й привітні, усміхаються гостям. Радіють ще одній можливості поговорити, розпитати, що там робиться в Черняхові. Бо ж переважно вдома. Хоча деякі з них ще досить бадьорі, навіть до церкви ходять.
Декого не застали вдома: на лікуванні. А декого вже не застанемо ніколи: відійшли у засвіти. Помічники народного депутата України Павла Дзюблика і знали про це, але, об’їжджаючи район, так прагнули тих теплих зустрічей, згадували примружені усміхнені очі сивочолих друзів.
Так, за ці роки вже стали друзями, і помічники народного депутата, приходячи в кожну домівку ветерана чи того, кому не з власної волі довелося ще зовсім малим побувати в нацистській Німеччині, відчували, як по-доброму тут раді зустрічі з ними. Дякували за солодощі і обіцяли, що наступного травня знову зустрічатимуть гостей бадьорими.
Молодці, так тримати!