Моя Житомирщина

Синоптики обіцяють у Черняхові і на Житомирщині загалом теплу погоду на завтра і найближчі кілька днів. Мабуть, бабине літо.

Нехай же ці останні теплі дні прозвучать в унісон із по-осінньому світлими віршами учасниці  Школи журналістики, шестикласниці Черняхівської школи Дарини Малашевич.

Світлини теж її, а також юних журналістів Анни Тропак і Захара Дзюблика.

   ***

Знову, знов малює осінь

чисту хату, світлу днину,

щоб для нас була картина

й називалась – Україна.

Там, де злагода  іскриться,

де живуть, ростуть,  працюють

чесні люди українці,

рідну мову всюди чують.

 Ми не хочемо тривоги –

хай у нас лиш мир панує.

Візьме хай в самого Бога

осінь пензлик – і малює.

  Листяний парк

Листя з дерев опадає

веселковими кольорами.

Як веселки шматочки звичайні,

не розтане воно під ногами.

Лиш дивитись на нього, дивитись –

хай воно нашу радість почує.

І просити ночами наснитись –

довести-таки: щастя  існує

 ***

Якби я літала, як пташка,

давно  би уже вам сказала

робити це легко чи важко –

всю б вашу тривогу здолала.

Та хоч і не вмію літати,

бо кажуть літати – це диво,

проте таки можу сказати,

що в наших краях це можливо.

  ***

Тату, тату, татусечку,

купи мені конюсечка.

Приведи його ізранку –

я пастиму біля а ґанку,

щоб з ошийником, як котик,

щоб була мені робота.

  ***

Я стою біля вікна –

ось дива, а я одна.

Диво, диво, дивеса,

навкруги така краса!

Он на сонячному ганку

проліта листочок зранку.

Он сидить мала зозулька –

темна стишена бурулька.

Їй летіти на Говерлу

І співати «Ще не вмерла…»

Диво, диво, дивеса,

навкруги така краса!

1 коментар to “Жовтнева поезія Даринки Малашевич із Черняхова”